Що потрібно знати про правила та процедури імпорту до ЄС?

Як оцінити шанси та можливості продажу вашого товару на ринку ЄС? Що потрібно знати про правила та процедури імпорту до ЄС? Як узагалі організована система торгівлі в ЄС? Як прорахувати вартість вашого товару після імпорту до ЄС? Ми пропонуємо короткий гід з основних питань, що стоять перед іноземним продавцем, для виходу на європейський ринок.

Класифікація товарів

Будь-який товар, яким торгують на ринку ЄС, підпадає під певні критерії залежно від категорії, за якою його класифіковано. В ЄС діє спільна Система класифікації товарів, в основі якої лежать регламенти щодо кожної категорії товарів, наприклад:

• Класифікація виробів із пластмас
• Класифікація текстилю
• Класифікація комп’ютерів і програмного забезпечення
• Класифікація фруктів і горіхів, придатних до вживання в їжу
• Класифікація взуття
• Класифікація лікарських засобів рослинного походження
• Класифікація виробів зі шкіри
• Класифікація деревини

Система класифікації товарів у ЄС складається з трьох компонентів:

1) Гармонізована система або ГС — номенклатура Всесвітньої митної організації.

2) Комбінована номенклатура (КН) — прийнята в ЄС 8-значна система кодування, що складається з номенклатури ГС з поділом на додаткові підрозділи.

3) Єдиний митний тариф ЄС (TARIC)

Отже, кожному товару в ЄС присвоюється відповідний тарифний код, який містить інформацію про таке:

• митні тарифи та інші мита на імпорт і експорт (зокрема ПДВ, акцизи, пільгові тарифи тощо);
• заходи безпеки;
• статистичні дані про зовнішню торгівлю;
• процедури імпорту й експорту та інші вимоги (тобто перелік супровідних документів, необхідних для митного очищення в ЄС).

Заходи безпеки

Заходи безпеки або торговельні заходи — це торговельні обмеження, які можуть бути запроваджені за конкретних обставин для захисту від імпорту, крім захисту, що забезпечується тарифними ставками. До таких заходів належать:

• Антидемпінгові заходи — мита для компенсації недобросовісної конкуренції з боку іноземних експортерів, що застосовуються лише щодо компаній, які здійснюють демпінг.
• Компенсаційні мита — мита для компенсації експортних субсидій, наданих урядом країни-експортера.
• Захисні заходи — тарифи або квоти для компенсації справедливої конкуренції з імпортом, що завдає шкоди місцевій галузі.

Після прибуття на територію ЄС (до будь-якої першої митниці) митна служба присвоює всім товарам відповідну процедуру або визначає призначення:

1. Випуск у вільний обіг.

Товари «випускаються у вільний обіг», коли повністю дотримано всіх умов, що стосуються імпорту на територію ЄС:

• сплачено всі відповідні митні мита, ПДВ та акцизні збори;
• подано всі відповідні дозволи й сертифікати (наприклад, щодо квот, гігієнічних вимог тощо).

2. Процедура транзиту.

Під час переміщення товарів між двома різними митними органами держав-членів ЄС формальне митне оформлення передається митним органам країни-одержувача.

3. Зберігання на митному складі.

Імпортовані товари можуть зберігатися у належних складських приміщеннях, при цьому сплата мит, податків і дотримання заходів, що стосуються торговельної політики, тимчасово призупиняються доти, доки товару не буде присвоєно іншу процедуру, схвалену митними органами.

4. Переробка на митній території.

Товари можуть бути імпортовані на територію ЄС без сплати мит, податків і без дотримання заходів, що стосуються торговельної політики, для їх переробки під контролем митних органів і подальшого реекспорту за межі ЄС. Якщо кінцева продукція згодом не буде експортована, вона обкладається відповідними митами й підпадає під дію відповідних заходів.

5. Тимчасове ввезення.

Товари можуть бути ввезені на територію ЄС без сплати імпортних мит, якщо такі товари призначені для реекспорту без будь-яких змін. Максимальний строк тимчасового ввезення становить 2 роки.

6. Ввезення у вільну зону або на склад.

Вільні зони є особливими зонами на митній території ЄС, до яких дозволено ввезення товарів без митних зборів, сплати ПДВ та акцизних мит і без дотримання заходів, що стосуються торговельної політики, доти, доки товару не буде присвоєно іншу процедуру, схвалену митними органами, або його не буде реекспортовано. Крім того, в межах цієї процедури з товаром можна виконувати прості операції, такі як обробка та перепакування.

Присвоєння однієї  з описаних вище процедур або режимів здійснюється за допомогою Єдиного адміністративного документа (SAD). Це стандартний документ, який заповнює будь-який імпортер-резидент ЄС в електронному вигляді. Для експортера важливо знати й розуміти зміст SAD, оскільки його заповнення відбувається на підставі документів, наданих експортером. Від коректності даних, оформлення сертифікатів, інвойсів, транспортних накладних та всіх супровідних документів залежить успіх митного очищення товару.

Базові документи, необхідні для митного оформлення:

• Рахунок-фактура;
• Декларація митної вартості;
• Транспортні накладні;
• Документ про страхування вантажу;
• Пакувальний лист;
• Єдиний адміністративний документ.

Залежно від категорії товару цей перелік доповнюється різного роду сертифікатами та підтвердними документами. Повний перелік необхідних документів щодо конкретного товару можна перевірити за єдиною базою даних TARIC на підставі тарифного коду, присвоєного відповідній категорії товару. Наприклад, у разі імпорту продукції тваринного походження (м’ясо, молоко, яйця тощо) товар має супроводжуватися ветеринарними та санітарними сертифікатами. Спеціальні вимоги існують також щодо косметики, інших продуктів харчування, електроніки та багато чого іншого.

Митна вартість товару при імпорті.

Товар може бути випущений у вільний обіг на території ЄС лише після сплати всіх податків і зборів. Як правило, це відбувається в пункті митного очищення товару. Більшість мит і ПДВ виражені у відсотках від вартості імпортованого товару. Визначення митної вартості ґрунтується на комерційній вартості товару на момент його ввезення до ЄС. До неї входять:

• загальна закупівельна вартість (інвойсна ціна товару);
• вартість доставки до пункту ввезення товару на митну територію та супутні витрати (пакування, маркування, страхування тощо)

У деяких випадках вартість угоди з імпорту товару підлягає коригуванню, що означає її збільшення або зменшення. Наприклад:

• до ціни можуть бути додані комісійні або ліцензійні збори;
• мають бути відняті транспортні витрати всередині ЄС (від пункту ввезення до пункту призначення на митній території Співтовариства).

ПДВ

У ЄС діють загальні правила визначення ставок ПДВ. Однак кожна держава-член може встановлювати власні ставки в межах певних загальних обмежень:

• стандартна ставка має бути не меншою за 15%;
• держави-члени можуть застосувати одну або дві знижені ставки, які мають бути не меншими за 5% і повинні застосовуватися щодо конкретних постачань товарів;
• щодо деяких товарів і послуг знижена (базова ставка) ставка становить не нижче 12%;
• деякі держави-члени мають право зберігати знижені ставки
• нижче 5%-го мінімуму (наднизька ставка).

Наразі в державах-членах ЄС діють такі ставки ПДВ (%):

Санітарні та фітосанітарні вимоги

Товари, що ввозяться до ЄС, мають відповідати санітарним і фітосанітарним вимогам ЄС для захисту здоров’я людей і тварин.

Основні вимоги можна поділити на такі групи:

• безпека харчових продуктів і кормів,
• ветеринарія,
• фітосанітарія;
• охорона здоров’я.

Безпека харчових продуктів і кормів

Головною метою європейського законодавства щодо безпеки харчових продуктів є забезпечення високого рівня захисту здоров’я населення та інтересів споживачів щодо продуктів харчування; водночас правила ЄС щодо кормів спрямовані на захист здоров’я населення і тварин та, певною мірою, на захист довкілля.

Імпорт продовольства має відповідати загальним умовам, зокрема:

• загальні принципи та вимоги харчового законодавства для всіх етапів виробництва продуктів харчування/кормів;
• простежуваність — імпортери продуктів харчування і кормів повинні ідентифікувати та реєструвати постачальника в країні походження;
• загальні правила гігієни харчових продуктів і гігієнічні вимоги до продуктів харчування тваринного походження;
• правила щодо наявності залишкових речовин, пестицидів, ветеринарних лікарських засобів і забруднювальних речовин на продуктах харчування та в них;
• спеціальні вимоги, що стосуються генетично модифікованих продуктів харчування і кормів, біопротеїнів та нових харчових продуктів;
• спеціальні правила щодо певних груп харчових продуктів (наприклад, мінеральна вода, какао, продукти швидкої заморозки) та продуктів, призначених для певних груп населення (наприклад, продукти харчування для немовлят і дітей);
• спеціальні вимоги до реалізації та маркування кормових матеріалів, комбікормів і кормів, призначених для певних харчових цілей;
• загальні умови, що стосуються матеріалів, призначених для прямого контакту з харчовими продуктами;
• офіційні контрольні механізми та перевірки для забезпечення відповідності положенням ЄС щодо продуктів харчування і кормів.

У разі виникнення на території третьої країни проблеми, що, найімовірніше,

становить серйозну загрозу для здоров’я людей або тварин чи для довкілля, Європейська комісія може запровадити захисні заходи, які встановлюють особливі умови або повністю чи частково призупиняють імпорт продукції з відповідної третьої країни.

Ветеринарія

Європейське законодавство щодо тварин і продукції тваринного походження спрямоване на забезпечення захисту та підвищення рівня здоров’я тварин (зокрема тварин-виробників харчових продуктів). Ввезення тварин і продуктів тваринного походження має здійснюватися відповідно до визначених стандартів охорони здоров’я та міжнародних зобов’язань, включно з такими загальними правилами:

• країна-експортер має бути внесена до переліку країн, що мають право і дозвіл експортувати відповідну категорію товарів на територію ЄС;
• продукти тваринного походження можуть бути імпортовані на територію ЄС лише за умови, що вони були вироблені на підприємстві третьої країни-експортера, яке має відповідну атестацію;
• свідоцтва про стан здоров’я, підписані посадовою особою компетентного органу з ветеринарії країни-експортера, мають супроводжувати ввезення тварин і продуктів тваринного походження;
• кожна партія перевіряється на стан здоров’я на прикордонному контрольному посту (BIP) держави-члена ЄС.

Європейські органи влади можуть терміново запровадити тимчасові захисні заходи у разі, якщо спалах захворювання в третій країні становить серйозну небезпеку для здоров’я людей або тварин. Такі заходи можуть виражатися в призупиненні імпорту з усієї відповідної території або її частини чи у запровадженні спеціальних умов щодо продукції, що ввозиться з цієї території.

Фітосанітарія

Під час ввезення рослин і продуктів рослинного походження (включно з фруктами, овочами та лісовою продукцією) до ЄС необхідно переконатися, що продукція відповідає законодавству ЄС з фітосанітарії. Головною метою фітосанітарних заходів є запобігання ввезенню та поширенню організмів, що завдають шкоди рослинам і продуктам рослинного походження на території ЄС. Переважно вимоги передбачають, що:

• певні зазначені організми заборонені для ввезення на територію ЄС, за винятком особливих обставин;
• зазначені рослини або продукти рослинного походження мають супроводжуватися фітосанітарним сертифікатом.

Слід враховувати, що фітосанітарні вимоги також стосуються деревини,

яка використовується для пакування, дерев’яних платформ або нехарчових продуктів.

Отже, навіть якщо основним об’єктом експорту є, наприклад, рибні продукти або іграшки, необхідно враховувати фітосанітарні вимоги у разі використання деревини для пакування та транспортування товарів. Ці вимоги не поширюються на товари рослинного походження, що пройшли обробку, наприклад, предмети меблів або дерев’яні вироби.

Під час ввезення до ЄС рослини та продукти рослинного походження мають:

• супроводжуватися фітосанітарним сертифікатом, виданим компетентним органом країни-експортера;
• пройти митні перевірки в пункті в’їзду на територію ЄС;
• імпортуватися до ЄС офіційно зареєстрованим у державі-члені імпортером;
• бути заявленими в митних органах до прибуття до місця перетину кордону.

Якщо постачання рослин або продуктів рослинного походження з третіх країн можуть становити небезпеку на території ЄС, держави-члени або Європейська комісія можуть вжити тимчасових екстрених заходів.

Використані пакувальні матеріали

Будь-які пакувальні матеріали, ввезені на ринок ЄС, мають відповідати низці вимог щодо складу та можливості повторного використання. Мета цих вимог полягає в тому, щоб запобігти утворенню відходів пакувальних матеріалів, сприяти повторному використанню упаковки (перероблення або інші способи повторного використання пакувальних матеріалів) і тим самим скорочувати остаточне видалення таких відходів.

Зокрема, упаковка має:

• мати мінімальну вагу та вартість;
• містити мінімальну кількість шкідливих речовин (особливо важких металів);
• мати можливість повторного використання, відновлення та утилізації;
• мати маркування із зазначенням складу (для спрощення процедури збирання, повторного використання та утилізації).

На практиці ці вимоги часто відіграють величезну роль у процесі ціноутворення на готовий продукт. Наприклад, так званий екологічний податок на скляну тару для солоних овочів може перевищити 50% вартості самого продукту.

Преференційні режими

У квітні 2014 року ЄС запровадив так званий автономний преференційний режим (АПТР) щодо України, в межах якого останній було надано одностороннє скасування мит на низку товарів і в межах певних виділених квот.

Водночас у ЄС діє режим надання преференцій у межах Загальної системи преференцій (ОСП) для цілого ряду третіх країн.

Важливо розуміти, що кожен конкретний товар, вироблений в Україні, може підпадати під обидва ці режими одночасно, тому імпортеру й експортеру необхідно визначитися, за яким із режимів буде вигідніше імпортувати до ЄС той чи інший товар. Це, своєю чергою, впливає на те, який сертифікат походження потрібно виписувати на цей товар. Для цього необхідно порівняти ставки ввізного мита в застосовуваних режимах.

Наприклад, ввізне мито на соняшникову олію в режимі ОСП становить 2,9%, тоді як в АПТР – 0%. Тому на цей товар вигідніше отримати сертифікат форми EUR1. При цьому потрібно пам’ятати, що режим АПТР діє в межах квот, наданих Україні ЄС, і припиняє діяти після досягнення максимального обсягу квот.

Водночас ввізне мито на керамічну плитку в режимі ОСП становить 3,5%, а в АПТР – 5,2%. Тому на цей товар вигідніше оформити сертифікат Форма A (Form A).

Якщо товар не підпадає під жоден із описаних преференційних режимів, до нього застосовується загальна система нарахування ввізного мита, тобто «мито для всіх» (ERGA OMNES).

Квоти

Інформація про квоти (загальний наданий обсяг і ситуація на сьогодні) щодо різних товарів доступна на сайті Європейської комісії. Важливо розуміти, що уряд  України не розподіляє квоти на постачання товарів до ЄС. Діє принцип: «Хто перший прийшов на митницю, хто перший оформив товари в ЄС, той і постачає продукцію».

Авторизований економічний оператор (АЕО/AEO)

Під час вибору партнера в ЄС іноземному контрагенту важливо знати про те, що деякі категорії економічних суб’єктів можуть бути визначені як суб’єкти, надійні з точки зору здійснення митної діяльності в межах ЄС, і такі, що мають право на пільги на території Союзу.   

Власник Сертифіката AEO «Спрощення митних процедур» має право на:

• спрощення митних процедур;
• менший обсяг контролю із застосуванням фізичного огляду та на підставі документації;
• пріоритет під час проведення митного огляду;
• можливість подати запит на проведення митного огляду в певному місці.

Власник Сертифіката AEO «Охорона та безпека» має право на:

• можливість попереднього повідомлення;
• скорочення обсягу даних у спрощених деклараціях;
• менший обсяг контролю із застосуванням фізичного огляду та на підставі документації;
• пріоритет під час проведення митного огляду;
• можливість подати запит на проведення митного огляду в певному місці.

Сертифікат AEO (Authorized Economic Operator) означає, що сертифіковане підприємство є надійним і платоспроможним партнером, працює з дотриманням певних стандартів безпеки та відповідних норм законодавства.

Добровільна сертифікація

У Європейському Союзі діють дві системи сертифікації – добровільна та обов’язкова. Обов’язкова сертифікація діє на національному рівні. Обов’язкова сертифікація становить лише 5%, якщо за 100% взяти весь обсяг сертифікації в ЄС.

Парадоксом добровільного підтвердження відповідності в Євросоюзі є «обов’язковість» необов’язкової сертифікації. Ця ситуація нагадує «правила доброго тону», які загалом мають факультативний характер, але є обов’язковими у вищому товаристві. Основною тенденцією в межах добровільної сертифікації Євросоюзу є прагнення уніфікувати діяльність із добровільного підтвердження відповідності, щоб полегшити рух товарів між європейськими країнами.

Деякі види добровільної сертифікації:

• Справедлива торгівля (Fair Trade)
• Незалежна лісова сертифікація (FSC)
• Програма схвалення схем лісової сертифікації (PEFC)
• Стандарт сталого рибальства та простежуваності морепродуктів (MSC)
• Довіра текстилю (ОЕКО-ТЕХ)
• Екологічне маркування (Euro-Flower)

Кодекс Аліментаріус

Це звід міжнародних харчових стандартів, ухвалених Міжнародною комісією ФАО/ВООЗ із впровадження кодексу стандартів і правил щодо харчових продуктів.

Кодекс Аліментаріус розробляє міжнародні стандарти на харчові продукти, настанови та інструкції, які регулюють безпеку й якість харчових продуктів, що надходять на світовий ринок, а також забезпечують дотримання умов «справедливої торгівлі».

Положення Кодексу стосуються: гігієнічних вимог і харчової цінності продуктів харчування, включно з мікробіологічними критеріями, вимогами щодо харчових добавок, слідів пестицидів і ветеринарних лікарських препаратів, забруднювальних речовин, маркування та зовнішнього вигляду, а також методів відбору проб і оцінювання ризику.

Основні товари, включені до Кодексу Аліментаріус:

• зернові, бобові та похідні продукти, зокрема рослинні білки;
• жири, олії та продукти споріднених категорій;
• риба та рибні продукти;
• свіжі фрукти й овочі;
• перероблені та свіжозаморожені фрукти й овочі;
• фруктові соки;
• м’ясо та м’ясні продукти; супи й бульйони;
• молоко та молочні продукти;
• цукор, продукти з какао, шоколад та інші різні продукти.

Формат стандартів включає такі категорії інформації:

• Сфера застосування – назва харчового продукту та цілі його використання;
• Опис – визначення продуктів, на які поширюється стандарт;
• Обов’язковий склад – інформація про склад і відмінні характеристики товару;
• Харчові добавки – назви добавок і їх максимальна кількість, яку дозволено додавати до харчових продуктів;
• Забруднювальні домішки – інформація про гранично допустимий вміст забруднювальних домішок, які можуть бути присутні в продукті;
• Гігієна – гігієнічні норми;
• Ваги та міри – положення щодо заповнення тари та суха маса товару;
• Маркування – положення щодо назви харчового продукту та особливих вимог до інформації для споживача;
• Методи аналізу та відбору проб.